Категорія: Довгий список

*** Зяють, як чорні діри, прозорі офіси,трійка вечірня рейками – до Соборної.На заволоці снів маячіють обриси.Фарби скінчились. Чорної дайте, чорної! Губиться місто у чудернацькім видиві,ніч

*** Я не вірю нікому, та спершу – не вірю собі,Всі думки ніби шви розійшлися із власних орбіт,Всі слова прогнили, ніби дно у старої труни.«М’ясорубка

*** Дерева вчать ритму‌Дерева вчать власного голосу‌Промовляють по листику‌Кожну набряклу думку‌Розроджуються навесні піснею‌Гомінкою дзвінкою‌І зрідка цнотливою‌білими пелюстками уквітчану‌А до цього вони довго-премуторно‌Безголосують‌Виварюють у порожнечі‌НЕСКАЗАНЕ‌Лиш накреслене

I. Хто всі ці люди,ці любові, на полотнічужого майбуттяпатьоки акварелі, навманняпожбурнуті рукою, випростаноюу небуття з розбитої ікони серця,вінчаного полум‘ям, чиєї доліне збагнем ні ти, ні

оволодіння І оволодівали мноювони оволодівали мною по черзія не міг поворухнутисявонимама не зверталась в поліціюне хотіла мене травмуватимама хотіла як кращеу нас такого ніколи не

*** Літо прийшло і пішло, як звабливий зайда.Що принесло, те й забрало – і цвіт, і плід.Дякую, осене, ти відпустила зайвеі научила любити порожній світ:твердь

Сандармох цей листопад не має кінцявалить етапами в Сандармохво ім’я сина в ім’я отцясмерть як хлібину ділить на двох там дух шепоче спинись живазгадай мене

Замальовки Нажебрана правда та повінь чужої брехні.Потрощені шальки у дами з зав’язаним зором.І крик чийсь шкварчить у безжальнім, надломленім «Ні!»,Немов на пательні, без лесті, присмажений