Ігор Павлюк. Замітки на полях рукописів конкурсантів “Поетичної доби”

І. Загальні замітки

− Загалом рівень поезії поданих (відібраних) добірок дуже високий…
− Я отримав повний катарсис… довгий… аж до блаженства…
− Така тонка і густа поезія отруює навіть – як мед чи вода із Марса.
− Кожна добірка по-своєму класна: хтось темою, хтось римами, хтось ритмами… Хтось образами дивовижними…
− Я не знаю, як тут когось виокремити!!!
− Тому найпоширеніша моя оцінка – 25 балів…
− Цікаве зауваження: жінки пишуть від імені чоловіків – і навпаки…
− Екзотичні імена (Мар’я Терція, Тала Тирлич…), що не знаєш – це справжні? Псевдо? Ніки?..
− Є яскрава вербальна хімія (екзистенційний пінопласт), є репродуктивна некриклива органіка…
− Є верлібри, є білі вірші, є традиційні, є традиційні без розділових знаків…
− Є вірші сюжетні, є безсюжетні, із заголовками і без…
− Полярні і популярні рими і ритми…
− Багато психології та філософії у віршах. Це добре і ризиковано одночасно. Бо ж поезія любить бути поезією – пирогом із родзинками, а не родзинками із шматочками тіста…
− Але мої оцінки неостаточні. Я готовий до дискусій і зміни своїх оцінок…
− Є дискурс публіцистичний, є фольклорно-національний, є екзотично-космополітичний…
− Гендер. Більше фемін, ніж мін…

− Цікавий вірш Олександри Комісарової про ПОЕЗІЮ:


поезія зникла
як люди зникають в людях
розчинившись між поверхів
забираючи в темінь вечір
сигнал порятунку
надсилають
у тінях
поодинокі

поезія вистигла
як покійник на підвіконні
між стін чотирьох кутів
від світла з’являються вікна
сутінь
праворуч жінка
пахощі ладану

спустошеність
замість банальних рим
в обмін написаних віршів
обійми

Або (ще про поезію):

  1. Інна Злива (Гончар). Творити простір Хотіли Колись нам хотілося бути митцями. Але так ставалося, що митці помирали в самотності десь у Київській Борщагівці на першому поверсі, часто разом з епохами, про які ми й не знали, навіть разом з архівами. Та… хто їх буде шукати? Нікому то не цікаво.

− Я не дивився на біографії та фотографії учасників конкурсу. Хоча, як завжди, захотілося вивчити життєтексти тих, чиї тексти сподобалися дуже.

ІІ. Поіменні замітки

  1. Банга Іванна. Поцілунок природи – ФАЙНО, ПСИХОЛОГІЯ ПРИРОДИ. ЯСКРАВИХ ОБРАЗІВ БРАКУЄ.
  2. Бевзюк Оксана. Погляд із потойбіччя – ПРОСТЕНЬКО І ЗІ СМАКОМ. − *** Онде риби по вулиці, риби… Повз хати і розгублені люди. Якщо риби змогли, може й ми би? А де ж річка? А річка вже всюди…
  3. Бережний Іван. /she/ − МОДЕРНО. РЕПОВО. ЗАБАГАТОСЛІВНО. АЛЕ СЦЕНОВО. – коли все що в нас є –— напівповні бляшанки пива й порожня постіль коли все що навколо –— суцільний радянський простір коли наші стіни не кращі за стіни тюремної камери коли всесвіту байдуже на всі наші плани та наміри
  4. Біла Сніжана. Прихисток вітру – ХОРОШІ ВІРШІ, АЛЕ «НЕРИМСЬКІ» РИМИ. − Чим Тобі помолитись, щоб Ти мене почув? Світ мене більше лає, смикає сивий чуб. Вдома мене чекають борг і пісня кутя, а в затісній передній – торба чужого взуття.
  5. Бодасюк Олена. Дорога до себе − Хто переможе? повісь душу на стіну та метай у неї ножі можна розбити і найтвердіший камінь – буде багато каменів хто переміг? (у війні тебе з тобою) хто переможе?
  6. Бойко Катерина. Червень до хати повертається пізно – ВІД ІМЕНІ ЧОЛОВІКА. ??? ПРО ЗАЙЦЯ ФАЙНО. − *** Знаєш, діду, я нарешті зустрів того зайця, який в торбині передавав нагріті степами смаколики. Його слова роздвоювалися, як бабині п’яльці. Потім вгрузали у серце, а воно від того ставало надколотим.
  7. Божко Ірина. Літепло – ДИТЯЧО-ДИТИННЕ. ПАВУТИНКОВО-ВЕРЛІБРОВЕ. − подих землі імлиться над суголоссям вод серце вагітна киця і вже от-от
  8. Бурман Лія. Дотики ДОТИКИ ДО ПОЕЗІЇ. ПАВУТИННА МЕДИТАЦІЯ. − мила моя ти глибока як дикий гортанний крик як маріанська пітьма марсіанський багряний сніг дух пубертату у зморшках петарда весни під дих пілігримада чумна я лиш верства твоїх доріг я провалився крізь ефи ефіру і сам на сам свій контрабас волочу наче факели Герострат сплю у під’їздах кістьми проростаючи у міста
  9. Вагилевич Лариса. Вголос – ОРГАНІЧНО. ДІАЛЕКТНО. ДІАЛЕКТИЧНО. − Освідчення 1 Слухай, жінко космічна, відки береш свої чари? В полумисках встояна ніжність, в дзбанку п’янкі узвари… Прийду до тебе, жінко, на вечір чи на досвітки… Стелиться хустки узором стежка до твеї фіртки…
  10. Ватага Олександр. Пам’ятай… − ДО СНІГУ СКАЗАТИ «НЕ РЕПИ» − ТО ФАЙНО. − А сніг під ногами рипить. Не рипи. Хрущи, як хрущали були черепи Полівок. Де був із погадок вігвам. Хрущати ж такóж притаманно снігам? Як на похоронній ході та трава Замерзла й волога, а значить — жива…
  11. Весела Людмила. Горіхова пам’ять літа – ДОБРЕ-ДОБРЕ. ЖІНОЧНО. ПОВИДЛОВО. − і перегортати легко рукописи листопада, поміж сторінок якого – горіхова пам’ять літа й соснова імла кімнати, в якій тобі завжди раді.
  12. Вротна Юлія. І створила Людина… − ВЕРЛІБР //ПРОТЕЗИ ФАЙНИЙ − протези підходжу до дівчини із червоним серцем на майці. «в ній точно багато любови», — хибно гадаю. прошу поговорити зі мною хвильку. дівчина зиркає з ненавистю і втікає геть.
  13. Галунець Олена. Афірмації – ДОБРЕ. УНІВЕРСАЛЬНО. − *** хай летить собі зграя цих воронів непорахована хай на скелі чиясь затаврована тінь наче хрест окрім тебе нікому не скаже чия вона хто вона але ти впізнаватимеш в ній кожен порух і жест
  14. Гомель Наталка. Роздоріжжя – ДОБРА ТРАДИЦІЙНА… МАЙЖЕ КЛАСИКА. − *** хай летить собі зграя цих воронів непорахована хай на скелі чиясь затаврована тінь наче хрест окрім тебе нікому не скаже чия вона хто вона але ти впізнаватимеш в ній кожен порух і жест
  15. Гончаренко Ірина. Енігма − Дивна Вона була дуже дивною: носила у торбі щастя, слізьми лікувала дерева і поки ніхто не бачив, кришила ще свіже небо міським голубам під крила. – ДОБРА ЛІРИКА.
  16. Гуцало Сергій. Варіації – РОЗСИПИ. Жінки розсипають квіти на чорну родючу землю, рухи їх дуже повільні нагадують про жнива. Питання – вода у річці – це свято чи біль нестерпний, повітря, що сповнене віри, чи може це повінь думок?
  17. Давиденко Вікторія. Поміж наші обійми… ФАЙНИЙ ДІВОЧИЙ ЩЕБІТ − 1Засинаєш… Цілую в очі… Поміж наші обійми – день У кубельце згорнувсь, муркоче… І ясніше з усіх знамень Те, що рисками проступає Із моїх – із твоїх долонь…
  18. Даді. Дорослішання – ПОЕТИЧНА ПРОЗА ЧИ ПРОЗОВА ПОЕЗІЯ?.. − *** роздається у голові моїй цокіт пам’ятний і такий теплий цок тріск цок вуха поглинають звук шестерні тріскіт механічного маятника повертає мене у минуле хрускіт пружин розповідає забуту історію де ти малий дивишся на годинник і молиш бога щоб стрілка рухалась швидше терпиш до восьмої ранку хоч прокинувся о шостій від поцілунку бабусі та теплого молока
  19. Дьомова Наталія. Замовляння зими – ДОБРЕ. ПСИХОФІЗИКА. СПОВІДАЛЬНЕ. − *** Із третім снігом ніби відпустило. Отак живеш і думаєш: навіщо? І спиш насилу, дихаєш насилу, і ця зима – зотліле попелище – тебе із самотою замісила, що тільки снігом – холодом – лизне. А ти живеш. І, Господи, незле.
  20. Жаботинський Святослав. Привиди померлих янголів – ХОЛОДНО. − 20. Святослав Жаботинський. Привиди померлих янголів 02.04.2021admin мить зірка-самогубець стрибає з даху космосу і бачить внизу: у ставку дрижить вода від хропіння карасів у темряві говіркий очерет жук-олень що жив у черевику косаря вигризає себе з середини аби стати легким як душа предка у льняній сорочці потім він вгризається у цей мимовільний світ що осипється мов цвіт яблуні Коцюбинського
  21. Жаркова Роксолана. Не лишаєш мені човна – МЕДИТАЦІЯ-МОЛИТВА. − Поки сходяться всі святі, Він лишається там один. Твоя мова кривавить в Нім вином із усіх причасть, Чому не попросиш ти хоч найменше з усіх цих щасть? Казатимуть: не змогла, горда, грішна, або дурна. Як зійдуться всі святі, ти вийдеш до них одна.
  22. Жилко Олександр. Тіло республіки – ДОБРЕ. ТИХО. Є ЗНАХІДКИ ПОЕТИЧНІ… − Говори до мене ясно, стара іконочко як до засліпленого для кого грає ця пісня-прославлення з-під кори моєї душі
  23. Жиліна-Жура Наталя. Рибний день – ЗНАЙОМА МЕДИТАЦІЯ… − Рибко Сніг рип та й рип — сторожко, рипко ходить мороз і вгамовує брижі, рибко. Будеш іще лискучою і слизькою, Промінь відіб’єш угору своєю лускою. Аж коли снами знеболена в березі липка вивільнить бруньку і джмелик дзижчатиме липко, густо і тремко, як сніг цей протяжний. Звитяжно! Май же терпець. Сонця високий хлібець зійде повільно.
  24. Заброда Вікторія. Золотий серпанок – ТИХА ДОБРА ЛІРИКА… − Серпанок, обрізаний криво, В блідому похований сяйві. Свій шлях проклада неквапливо… Угору поглянеш – і диво: Неначе з тобою ми зайві.
  25. Заєць Оксана. Натхнення – КИТИЦІ НА ХУСТИНІ. НА РУКАВАХ ТОРОЧКИ – Скарб зі старої скрині. Зорі нижу в намисто, Кину на білі груди. Буду така врочиста! Пишна на себе буду.
  26. Зелененька Ірина. НЕВІР-ЗЕМЛЯ. ОСУЧАСНЕНИЙ ФОЛЬКЛОР… − *** біля мене спасивечір наді мною неплач-небо з-за плечей невір-земля мені б до тебе з тобою й тобою бути а вже нащетинився геть курай хліб як несвіт сонце як невідь восьмий рік на війноньці та й так.
  27. Злива (Гончар) Інна. Творити простір – РЕП… − Творити простір 02.04.2021admin Хотіли Колись нам хотілося бути митцями. Але так ставалося, що митці помирали в самотності десь у Київській Борщагівці на першому поверсі, часто разом з епохами, про які ми й не знали, навіть разом з архівами. Та… хто їх буде шукати? Нікому то не цікаво.
  28. Зоріна Дар’я. Повнота мовчання – БАГАТО ПСИХОФІЛОСОФІЇ. А ПОЕЗІЇ 50/50… врешті-решт, обважніло і млосно – так, як жінки переходжують з плодом, переходимо з запізнілих пташиних – на риб’ячу відначальну. довершена форма всіх мов – це лише бездоганність німоти. кінцева мета переходу – лише повнота мовчання.
  29. Капінос Надія. Дагеротипи та тіні. Із неіснуючого фотоальбому – ДИТЯЧО-ДИТИННЕ, ГУМОР ЖИВИЙ. МОЖНА ДАВАТИ ПЕРШЕ МІСЦЕ. Зозулині черевички У присмерку зеленої габи, в густій траві смарагдового літа, у піжмурки ховаються гриби. І – діти…
  30. Кисельова Анна. Fata morgana – ДОБРА ПОЕЗІЯ. Се серпень (ТЕХНІЧНА ПОХИБКА НЕСУТТЄВА – Сесе…) , як останній самурай, складає зброю. Літо йде за край, планети повнять ніч одвічним рухом, відлунням голосів зіркових зграй. Мій янголе суворий, засинай, заплющуй очі стомлені та слухай, − 28.
  31. Kovalchuk Lara. А, от ти хто! – ФАЙНА ТРАДИЦІЯ. КЛАСИЧНА. СОТВОРЕННЯ СВІТУ. − Здається, що вона постійно на когось чекає. Дивиться мовчки в небо. Облітає вишневий цвіт. Її ім’я анітрохи не особливе – Рая, та вона вимагає називати себе Ліліт.
  32. Комісарова Олександра. Заратустра – ВЕРЛІБР ДОБРИЙ, ЗМІСТОВНИЙ. − *** поезія зникла як люди зникають в людях розчинившись між поверхів забираючи в темінь вечір сигнал порятунку надсилають у тінях поодинокі.
  33. Красноярова Євгенія. Сивий птах – ДОБРІ ТРАДИЦІЙНІ ВІРШІ. − Пожовкле листя схоже на метал, і гіпсом сніг окреслює обличчя. Рукопис – це тривкий матеріал, коли немає поруч потойбіччя.
  34. Крижня Марина. Дерева-люди – ЦІКАВЕННІ ЗАГОТОВКИ ДО ВІРШІВ, ЯК ФАЙНІ ЦЕГЛИНКИ ДО ХРАМУ. А ТРЕБА ХРАМ, ХОЧА БИ ДЗВІНИЦЮ, ЗБУДУВАТИ.
  35. Крот Олег. погода луцьк – ЦЕ ЗАГОТОВКИ ДО ВІРШІВ, А НЕ ВІРШІВ − посивіти від дощу окулярами гори вдихати гортаючи вже пройдені дороги ображатися на тіні дивитися собі під ноги бачити сонце а потім свічкою міряти кроки
  36. Крупка Віктор. Глухий від межі полин – ПРАВИЛЬНО. АЛЕ НЕВИРАЗНО. ДИМНО. – етика починань. ранку погожі згуки. ми іще діти, повні кульбаб і весни, не спромоглися дверима натужно грюкнути. зроду тутешнім, нам не хотілось відсіль. споминів не було. шепоту і розлуки. тільки примари-сни. тільки усмíшки-вітри. сонце вечірнє спиналось на плечі, слухало вільне мереживо досі неспинної гри.
  37. Кучма Гліб. Історії – ТАЛАНОВИТИЙ ПРИМІТИВ − місяць над Жмеринкою на диво прекрасний зазвичай бачиш його вночі коли мерзнеш щільніше загортаєшся в одяг і палиш другу цигарку бо в потязі завжди хочеш курити.
  38. Лінник Людмила. Бабцина мова – ОРГАНІКА ПОЛОТНЯНА. АРХЕТИП. ПРО ХРИСТИЯНКУ-БАБУСЮ В СЕРЦЕ. ФОРМА ТРОХИ РОЗТЯНУТА, НІБИ ЗА РЯДКИ ГОНОРАРАР ПЛАТЯТЬ… (
  39. Люліч Валентина. Коли вимкну морок ДОБРЕ. ЩЕБИ РОДЗИНКУ!!! − коли вимкну морок то стане яскраво та біло лише світлотінь що крізь тіні осяє кімнату світатимуть душі світитимуть зверху а тіло устане з підлоги й навчиться нарешті літати
  40. Новак Оля. З глини – ЗВЕРТАННЯ ДО КОГОСЬ «ЛЮБА» ? − Як так сталося, люба, як так мертвими Птахи родяться-рояться, їх катма Впізнаєш дитя своє в диво-дзеркалі? Ще мить до дна. – ЛЕТЮЧО… − Виношую дерево в собі. Чекаю поки почне цвісти, щоб люди казали, як я розквітла. Виношую колодязь в собі. Чекаю, доки достатньо наповниться, щоб говорили, яка глибока.
  41. Новіцька Ірина. Відкритий космос – ЕКЗОТИКА ФАЙНА. − дим із чумів звивається кільцями високо-високо розчиняється в хмарах як щастя – було і нема і тремтить береста під ножем до надривного виску а навколо ліси колима колима колима не виходить печаль із мого одинокого дому а навколо птахи і кохання пісні молоді якби ти не признався – то й я б не сказала нікому то навіщо ж тоді по воді по воді по воді сповиває туман мою душу повільно і туго
  42. Малаш Саня. Нарцисове поле – ДОБРИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ КЛАСИЧНИЙ РІВЕНЬ ІЗ МЕДИТАТИВНИМ ДИМКОМ ЗМІСТУ. − Коли на твоєму чолі — зморшка вічного подиву, А мусиш поводитись так, ніби все фіолетово, Вдихни — і замри. І скажи: “Хай, ми це вже проходили, Ми вже відчинили всі шафи-купе зі скелетами”.
  43. Маліцька Анна. Небо розвидниться – ТАКОЖ ВІД ІМЕНІ ЧОЛОВІКА. ДИВНО. РІВЕНЬ… СЕРЕДНІЙ ВІРШ ДОБРИЙ. − Яблуні плачуть. Землю накрило снігом. Порожньо в домі. Вітер гортає книги. Я б римував із хвилями мертві мрії, Тільки не знав я моря. Не бачив Рима – Як сходить сонце на Палатинський пагорб… За берегами – Київ, прекрасна Прага, Ольвія, скіфський степ. “Хто придумав війни?” Яблука пахнуть. Миті б хоч половину, Спалах пробути тут. Серед крові й бруду, В чорній пітьмі траншеї. “Мабуть, що люди…”
  44. Мандрицька Наталія. З міжбрів’я жовтих кульгавих пісень – МЕДИТАЦІЯ НІ ПРО ЩО НІ ДО КОГО… − колискова щоразу коли хочеться прокинутися обіймай себе колисковими їх так виразно співає листя коли падає тільки трохи фальшивить за подих від землі
  45. Мацо Ольга (ОльгамацО). Мали ми три світи – ЦІКАВО, ПОЛОТНЯНО. ДРЕВНЯ СПІВАНКА. − (де)монолог любий берімось за руки ходімо у люди тисячу літ ми уже не виходили з дому ми молодіємо з віком не бійся мій любий наші роки я сховала у скриню бездонну.
  46. Мисяк Ігор. Три історії про дім – ЦІКАВО. АЛЕ МАЛО ДЛЯ РОЗУМІННЯ РІВНЯ… Хто жив у цьому домі, чий це портрет Врісся в барельєф на зламі стихій? Люди казали: «Цей чоловік – поет», Але сьогодні хто він для них такий? Хто жив у цьому домі до і після війни?
  47. Міфтахова Олеся. Хто тут не я – ЖІНКА ВІД ІМЕНІ ЧОЛОВІКА ПИШЕ. АЛЕ ФАЙНИЙ ВІРШ ПРО БАБУСЮ − *** я хотів і придумав собі себе великого статного талановитого і міцного я вставав перед дзеркалом і казав який я класний який я класний і так із сотню разів щодня
  48. Момотюк Василь. Те, що болить – ЦЕ ПРОЗА ПОЕТИЧНА − к р и н и ц і сільські криниці глибокі у них сонце не заглядає зате зірки купаються у них і на небо повертаються такі чисті як сльоза у сільських криницях вода пити не напитись
  49. Оліщук Вікторія. стікати амнезією – ТАК САМО ЯК 50 (ОСТАПІВ НЕЛЯ)
  50. Остапів, Неля. Якщо завтра випаде сніг – НЕВИРАЗНО. БАГАТО СЛІВ… феномен первоцвіту потяг минатиме сніг й перевали, вріжеться в простір вологого поля, вдариться в пам’ять, в хронічні провали твого безсоння, мирно сповиє тобі перев’язі − 20
  51. Осташ Вікторія. #Життя_прекрасне метрономи твої мій часе красеню й карлику мій не вистукують більше ніякого сенсу не ріжуть пластами на рівні кавалки і тече чиста правда із отворів світу із вуст єремій заговорюють тишу голосами з нічого повсталими наче сталкери
  52. Позняк Надія. Все, що ми маємо − Ми з тобою вибирали килим і не помітили, як обрали вересень… Ми торкалися морської хвилі, переходили до гарячого піску, арабської геометрії, юного снігу, гіркого шоколаду; ми губилися у розмитості та блиску місячного сяйва,
  53. Рівна, Тата. СоціоParty – МОЄ ВІДКРИТТЯ. АДЕКВАТНА ЕНЕРГЕТИКА. Сливи – Сливи, – кажу я їй, а вона мені: перса! – Сливи, – кажу я їй, – подивись, он зліва – Злива, – каже вона, – буде злива, Певно, обсиплються сливи… Сині серпневі солодкі, Спокусливі Сливи, Узяв би їх пес!…
  54. Розсоха Стах. Витратні матеріали − *** День раптово поблід – ми одні на планеті. Я фіранки на вікнах щільніше стулю, Напишу тобі в твітер: зустрічаю о третій – Щоб скоріше побачить останню зорю. – СТУЛЮ-ЗОРЮ (РИМА???)
  55. Романюк Микола. З циклу “Сань” − Сань, що тебе може тримати, окрім коріння? Лінія долі, як бач на твоїй руці, Вказує, що усі твої праотці, Відвойовували хліби, аби ти… народилася, Сань.
  56. Руденко Ірина. Коли все закінчується – 56 і 57 – НІБИ ВІРШІ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ, ТОМУ СТАВЛЮ ОБОМ ОДНАКОВІ БАЛИ: Сукні із худорлявих плеч, рубашки, які ніхто не надіне знову, Розкидані по підлозі шкарпетки – непарні та не по нозі. З тієї мозаїки спогадів й втрат вона складала спіралі та кола, Завершуючи розпочате, замикаюче все на собі.
  57. Русалка, Ліна. Голос відчаю − Втома Мокрий слід на спині і губах залишає дощ. Я корюся чужим словам, що мене пророщують крізь бур’ян суєти і болото війни до прощення, куди зможу прийти, куди буду приведена прощею.
  58. Сергієнко Артем. МістоВулицяПід’їзд − метрами ніч пролітає в подобі ластівки, в кластер з’єднавши денні фрактали затінків. здатися їй, чи сховатись в безпечних закутках затишних барів і клубів, забитих пластиком?
  59. Сирх Христина. Струни − Заскрипіла колиска в Господньому домі, Аж під ризами сонця розніжився ладан, Люлі-люлі, дитятко, то синяви гомін, Люлі-люлі, дитятко, то листячко гладить.
  60. Тащенко Анна. Співчуття − Місто вночі, яке б не було сучасне, схоже на поле гігантської кукурудзи. Щось усередині визірчиться – і згасне, і у первісній темряві заскорузне. Попелюшенька «Мій дорогий, я бачу, ти марнів, так само як і я, від безнадії… І всесвіти у нас, і чорні діри однакові… Й так хороше мені!
  61. Теленчук Надія. Загострення відчуттів Прокидаючись посеред ночі, намагаєшся зрозуміти, Магія тут ні до чого – “працюємо далі, котики” – Від однієї цієї фрази стає огидно. у ньому нема молитов неспокійно-безсонної ночі (НЕ ЛЮБЛЮ ЗВЕРТАННЯ НІ ДО КОГО…)
  62. Терція, Мар’я. Обсесія – гекзаметр − Я прийду до нього така, як завжди – м’яка, ніяка, розпатлана не бестія, безталанна мовчазна привидка у депресії. – НАТУРАЛІЗМ
  63. Тирлич, Тала. Життя в дійсності − Коли помирає мати, Всесвіт стає меншим на одну з галактик. МЕДИТАЦІЯ
  64. Форманюк Еліна. 12 місяців − ПАВУТИННО, ПОЛІТИЧНЕНЬКО.
  65. Фурса Наталка. Без сорочки – ЗРІЛИЙ ПОЕТ…
  66. Харчук Олександр. Оволодіння я вдягав той використаний презерватив який вони надягали по черзі а потім
  67. Холявін Максим. З-нічев‘я − теофанія апофенії…
  68. Чмуж Діна. Сертанка – війна. − ЧУТИ ПОСТРІЛИ І ЦІЛУНКИ…
  69. Шевель Юлія. Поза межами тіла – 27 – КЛАСИЧНЕНЬКО, ВІД ІМЕНІ ЧОЛОВІКА.
  70. Яресько Уляна. Містика міста – 25 – З вікон собору чутно псалми Давидові.

Ігор Павлюк, літератор,
член журі “Поетичної доби” 2021

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *