10. Я знаю, що ти робиш, коли залишаєшся один

Я знаю, що ти робиш, коли залишаєшся один.
Як ти видихаєш втомлено, поки кипить чайник,
І капаєш в очі візин –
Втомлений від усіх покупок, начальників,
Трамваїв, вітрин.
І кожен день ти готовий здатись,
Викинути у вікно свої картки, папери, пігулки,
І, врешті, викинутись власноруч.
Але кожного дня береш себе в руки,
Чешеш спочатку вмиватись,
Потім – у чергу, щоб потримати вологий поручень.
Щоб долоні півдня пахли залізом,
Щоб до вечора думати про чергове «додому»,
Я знаю, що тобі в голову лізе,
І як ти щоночі вирішуєш не говорити про те нікому.
Я знаю, як ти боїшся дзвінків,
Як любиш тікати у ліс і відпускати бороду,
Вдавати із себе чугайстра,
Як скучив за димом, що сльозить твої очі.
Я поруч, навіть у гірші із днів.
Давай, ми поділимось порівну?
Давай будем разом хоч мовчки?
Я вмію, чесно, я майже майстер.
Та ти хоч кричи, я буду лиш рада,
Аби не твоя усмішка змучена,
Аби не свинцеві очі,
Наче прибиті морозом айстри,
Аби не серце, що б’ється, як зранене.
Коли навіть мовчки не хочеш,
Просто лягай і старайся заснути,
Я все одно знаю, що ти там робиш,
Я, врешті, роблю так само.

Даро

м. Харків

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *