Мої руки брудні,
у чорному багні
до ліктів, одяг мій –
сіра роба, вишивка –
плями непривабливих
кольорів, на вітрі порфіра
хвороби, з рота тече
блювотиння з кров‘ю,
моє царство – тінь
досконалості героя,
бо навіть бог дияволіє
в глибині, коли розрити
зерна його любові
у грішній землі, ґрунтовність –
умова коренів, тому той,
хто працює в пітьмі
безкінечно довго,
на жорнах планетарних
плит, подає темне
борошно янголам –
пекти хліб…

Максим Холявін

м. Київ

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *