Акварелі моїх світів
Прозорішають на світанку…
Ніч гайнується доостанку.
І клюють на росу-приманку
Сонця дзьобики золоті.

На широких мазках доріг
Розливається вшир заграва.
Просинається світ у травах,
В голосах, у словах ласкавих
Із відтінків і кольорів…

Не сфальшивити б тут лишень!
Мить одна між “було” і “стало”…
Небокрай догорить небавом —
І дивочне зіллється з явом…
Виполіскую пензлі.
День…

Вікторія Давиденко

м. Привілля (Луганська область)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *