34. Господь малював хмарами на небі картини…

Господь малював хмарами на небі картини,
Колисав  вітром дерева,неначе малу дитину,
Щоранку вмикав сонце,ніби яскраву лампу,
Зупиняв буревії в негоду, підтримував дамби…

І так працював всі дні і ночі без спочинку,
Зупиняючись лише час від часу на хвилину,
Аби вислухати наші жалі, бажання, молитви
В коловороті днів,в метушні,гонитві…

Кожною клітинкою свого єства,своєї неосяжної суті
Він хотів аби ми всі були ним почуті,
Він слухав і праведних і грішних,
Ніколи не ділив світ на кращих чи гірших…

Ба більше, хотів зуміти кожному зарадити,
Тримати за руку тих,хто готовий падати,
Міняти долі тим,кому йти несила,
Підштовхнути тих,хто тримає давно вітрила…

Аби Його руки сушили гіркі сльози
Потрібна всеосяжна сила,що  допоможе…
І тоді він почав діяти через людей,
Направляти й рятувати своїх дітей…

Через вчинки, слова, їхні руки
Ставало менше страждань і людської муки,
Ставало більше милосердя, усмішок,щастя…
Господь знав, що в любові усе неодмінно вдасться…

І з кожним новим днем сонце світить ясніше
І світ стає іншим,по краплині щоразу добрішим
І поки Господь малює хмарами у небі картини,
Будь певен, незримо турбується про кожну свою дитину…

Ольга Плахтій

м. Самбір (Львівська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *