Яблуком стиглим впаду у долоні,
Смужкою суму вплетусь в твою ніч.
Очі сльозами та сумнівів повні,
Тільки не в тому, коханий мій, річ.

В небі відвертім ще падають зорі,
Місячне сяйво бентежить слова.
Краплі роси, ще криштально-прозорі,
Спрагло приймає зелена трава.

Це ще не осінь, дощами наповнена:
Сонячну радість світанок несе.
Ще візерунком в дерева вгаптована
Тепла відвертість. Іще не усе

Переговорено, перехвильовано.
Не перекреслить життя одна ніч.
Серце безмежним коханням заповнено, –
Лише у цьому, коханий мій, річ.

Валентина Коміна

м. Лисичанськ (Луганська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *