А жінки вам – не зорі,
Їх сузір’ями не збереш,
Так як хвилю не зв’яжеш у морі,
Так як вітер снопами – теж.
Бо жінки – це галактики,
Де у кожної свій закон,
Тож і пазлів квадратики
Викладаються в лики ікон…

Допіка гравітація,
Бо на кожній по три кути:
У колисках гойдаються
Неповторні нові світи,
Манить ласкою ложе,
Манять душу вітри вітрил,
І здаватися може,
Що забракне снаги і сил.
Та як трапиться раптом –
Десь у справах з Адамом Бог,
Тоді жінка, як фатум,
Світ підтримає за обох.
Ще й граційно стоятиме –
На підборах. Ясне лице,
Що їй Всесвіт укотре
Припасе золоте райце…

А коли вже галактики
Поміж себе зведуть мости –
То нема неможливого –
Зацвітають старі хрести,
Навіть дощ з метеорів –
То для них лиш космічний пил,
Бо у кожної завжди
У запасі є пара крил!

Олена Рєпіна

сел. Глибока (Чернівецька обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *