42. Впізна́ваний запах – прощаються яблука з літом…

Впізна́ваний запах – прощаються яблука з літом.
Жовтішають дні. Я складаю у скриню слова.
Мереживо гнізд від прощання нічим не прикрите.
З-під лапок паву́чих снує́ться моя тятива.
Іще не фінал. У мені урочи́стість буршти́ну,
надія осо́ння, ома́на тривко́го тепла́.
Та гу́снуть меди. Трави падають сіном у зиму
і згадує серп ту мрійли́ву зажу́ру стебла…

Олена Євтєєва

м. Ірпінь (Київська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *