Покидаючи зону комфорту, щоразу чекаєш дива…
Стукаючи, уявляєш, як тобі радісно відчиняють.
Так, усі історії на землі закінчуються щасливо,
Просто не зовсім так, як ми собі легковажно уявляємо.

Відкриваючи серце, щоразу готуєшся до польоту…
Кинуть каменем ті, хто ще не любив ніколи.
Щоб пірнати на нові глибини і підкорювати нові висоти,
Отримай по пальцях лінійкою від життєвої школи.

Іноді, знаєш, любов буває просто новим уроком.
Я не в захваті від цієї ідеї, але ж справді… Так буває.
І коли продзвенить дзвінок, відлунюючи в коридорах кроками,
Цей урок підійме тебе на ноги або ж… Зламає.

І уламки тебе запроторять до божевільні,
Щоб не різали іншим руки, не нагадували про неприємне,
А ти сидітимеш там у чотирьох стінах, нарешті вільний,
Не шукаючи більше рішень посеред темряви…

Ти не сам. Ти ніколи не сам насправді.
Ця любов, наче вірус в клітинах твоєї крові…
Ця любов – антидот. І ти маєш два варіанти:
Лікуватися нею чи гинути від любові…

Доріана ЛюбАрт

м. Луцьк (Волинська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *