Тобі – пірнання зі скель і рафтинг
через пороги гірської річки.
Мені – неспішне гойдання на хвилях,
п’янка і терпка прохолода бризу.
Тобі – бігова доріжка і швидкість.
У твоїх вітрилах лопоче вітер,
розкидає човен радісні бризки.
Тобі – співати. Тому що ти – літо.
Мені ж – із пірсу милуватися морем,
ловити проміння крізь пожовкле листя,
вдихати цілющу колискову сосен.
Воно й не дивно, адже я – осінь.
Тобі – свіжовижатий сік та фрукти,
мені – шоколадка, чізкейк та кава.
Ти в гори, а я – під плед до каміну.
Ми завжди поруч, але не разом.
Ми зустріч кожну святкуємо з радістю,
у скло крихке розливаємо ніжність.
Зима прийдé до обох – ми знаємо.
От тільки до мене їй трохи ближче.

Марина Губарець

м. Київ

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *