Літо, море, готель на схилі, синюватий тюль далини,
Бриз прописує контур хвилі: стегна, руки, хребці, дефекти…
Час у серпні швидкий і сильний… В тебе жодного фото з ним,
Занотуй його постать у пам’ять, неначе в конспекти:
–_захисні окуляри від сонця;
–_ритмічна хода;
–_плями поту на світлій футболці, він ще щось питає.
В його голосі розчин емоцій – легких, як вода.
Приручи його космос словами, хай він пам’ятає:
–_круглу родимку на передпліччі;
–_38 розмір взуття;
Сонце грало з твоїм обличчям, обпікало лопатки й ноги…
Йому зразу кинулось в вічі: ти шалено любиш життя,
Хоч не встиг розібратись – навіщо, за що і для чого.
Літо вичерпалося в неділю.
–_теплі стіни;
–_пісок;
–_трава;
–_пори шкіри заклеєні сіллю, і хвилі – ще більші.
До зими – кільканадцять сторінок. Вдягни час в слова.
Якщо жодного фото немає, залиш хоча б вірші.
