Літо, море, готель на схилі, синюватий тюль далини,
Бриз прописує контур хвилі: стегна, руки, хребці, дефекти…
Час у серпні швидкий і сильний… В тебе жодного фото з ним,
Занотуй його постать у пам’ять, неначе в конспекти:

_захисні окуляри від сонця;
_ритмічна хода;
_плями поту на світлій футболці, він ще щось питає.
В його голосі розчин емоцій – легких, як вода.
Приручи його космос словами, хай він пам’ятає:

_круглу родимку на передпліччі;
_38 розмір взуття;
Сонце грало з твоїм обличчям, обпікало лопатки й ноги…
Йому зразу кинулось в вічі: ти шалено любиш життя,
Хоч не встиг розібратись – навіщо, за що і для чого.

Літо вичерпалося в неділю.
_теплі стіни;
_пісок;
_трава;
_пори шкіри заклеєні сіллю, і хвилі – ще більші.
До зими – кільканадцять сторінок. Вдягни час в слова.
Якщо жодного фото немає, залиш хоча б вірші.

Оля Дубрівук

м. Дубно (Рівненська область)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *