Руки – людські душі.
Такі звичайні і такі, водночас,- містичні…
По ваших лініях проходить ціла епоха!
Не темні тунелі метро і не галасливі трамвайні колії.
А незвідані, ніким не сходжені шляхи…
Гірські змії-серпантини, які піднімають на найчистіші полонини…
Стежини в лісових нетрях, заховані від кволих очей міста.

Руки-голуби…
Вони підносять тебе до світів вільних і досконалих,
які зорями та галактиками впадають у вічність.

Руки-ду́хи…
Їхні знання такі ж древні, як літери літописів…
Такі ж міцні, як сила мольфара…
Такі ж вправні, як воля Дамаскина…
І такі ж чудотворні, як руки теслі з Назарету…

Стихії та пошуки
робили їх такими ж різними, як зміна пір року…
То гарячими, то холодними…
То як оксамит – лагідними, як крижані кути – колючими.

Не делікатна витонченість ліній – гармонія ваша і краса,
що з роками все глибше і вперто стає перед думками…

Краса ваша – у лініях, що проходять як ціла епоха!
Як змії-серпантини…
Як стежини лісових нетрів, заховані від очей…
Як крила…
Як Дух…
Підносять тебе.

Ірина Іванюк

м. Дрогобич (Львівська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *