Мiй човен по рiчцi бурхливій блукає,
То тоне мiй човен, то знов виринає.
Довірившись течії вільно пливе,
В надії на берег, де мiсце знайде.

Траплялись пороги йому на шляху,
Здавалось, що човен затягне в пітьму.
Та вирівняв курс, і вітрила підняв,
Усі перешкоди мій човен здолав.

І начебто берег, і начебто дім,
Та все ж не таку гавань човен хотів.
Де пристань не знає, невтомно пливе,
Плекає надію на щастя своє…

Катерина Жигульова

м. Жовті Води (Дніпропетровська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *