60. Стає так нестерпно холодно…

Стає так нестерпно холодно
І несказанно голодно,
Коли без твойого голосу,
Немов на морозі – голою.

Мов на усій Землі – скипень,
Безпташшя, безлюддя і темінь.
І раптом – квітуча липа.
Де ти, там завше – едеми.

Ой виспіваю тобі я пісню,
Хоча й забинтованим голосом.
Та не зважай анітрішечки,
Якщо й співатиму з болями.

Сонця мені б і неба,
То й із краплинки постану я.
Голосом тим же лебідь
Кличе любов останнюю.

Голосом деревúни
Я увійду в кожен нервик твій.
Ні дорікань, ні провини.
З часом озвуся й первнями.

Ти мене розпізнаєш.
В радості. В тузі – тим паче.
Дай крапелинку наснаги.
А инакше… Я не зможу инакше…

Любов Сердунич

смт Стара Синява (Хмельницька обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *