Поза веслами, перевеслами,
В хаті, схованій горе-теслею,
Бо не дав дверей, лиш віконниці,
Там сестра моя світла молиться.
За містами з мостами дужими —
Остовпілими, осоружними.
В клятій клітці будинка катова
Ясно тьохкає серце братове.
Довгі потяги, наче протяги,
Широм нишпорять, тягнуть потягом
Тіло з натовпом, що безнадобно,
Може, жадібно на все надбане
В рейки тулиться, злежнем множиться
Поміж межами, що, як ножиці.
На живця життям поза Уманню —
За інакшими, за розумними.
До сестри горнусь — сестро, горлице,
А вона моїм ликам молиться…
– Ясний братику, де ж я братиму
Світла світові, тиші натовпу?
Приголубив брат скрушну голову.
Каже :
— Ти ж моя заговорена!
Жаром ятришся, ловиш ятерем —
Поза овидом скрита й дадена.
Facebook Comments Box
