62. Прісні озера

Тілу потрібна солона морська вода.
Плакати нічим – очі сухі-сухі.
Впала додолу, висохла висота
і розкришила тіло на пил гріхів.
Тільки дістане сильна її рука
краплю останню з озера прісних днів,
ступиш у коло захисту…
Що шукав?
Що загубив ти тут, на крихкому дні?
Солено ким?
Пересолено: сіль пливе
морем і розганяється у шторми,
кристалізується в руслах червоних вен
і викликає спалахи між людьми.
Так спалахнуло і поміж нами. Ми
так розгорілись тут, на крихкому дні…
Пересолили…
Втихли морські шторми.
Прісні озера не плачуть.
Ти плачеш?
Ні!