Тілу потрібна солона морська вода.
Плакати нічим – очі сухі-сухі.
Впала додолу, висохла висота
і розкришила тіло на пил гріхів.
Тільки дістане сильна її рука
краплю останню з озера прісних днів,
ступиш у коло захисту…
Що шукав?
Що загубив ти тут, на крихкому дні?
Солено ким?
Пересолено: сіль пливе
морем і розганяється у шторми,
кристалізується в руслах червоних вен
і викликає спалахи між людьми.
Так спалахнуло і поміж нами. Ми
так розгорілись тут, на крихкому дні…
Пересолили…
Втихли морські шторми.
Прісні озера не плачуть.
Ти плачеш?
Ні!

Ніна Ковальчук

м. Біла Церква (Київська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *