Вже тягнуться на південь дикі гуси,
святково закалинилось в гаю,
каштан під ноги людям листя трусить,
а я мов зачарована стою.
В калюжі віддзеркалюється вітер.
Кудись чимдуж мураха поспіша.
На розі продають осінні квіти,
і кожна квітка – то чиясь душа.
Спішать авто, трамваї, перехожі.
Повітря пахне сумом і дощем.
Осінній день із щедрістю вельможі
в осінні душі ллє солодкий щем.
Моя ж душа уже наскрізь печальна.
Бо знаю, що, коли не стане тем
для віршів, для розмов і для мовчання,
я стану однією з хризантем…
м. Василівка (Запорізька обл.)
Facebook Comments Box
Гарно!