Дерева руки тягнуть до небес.
На рукавах лелітки кольорові.
І сонця блиск в пайєтках тоне без
Передчуття майбутньої обнови.
Дерева-діти. Светри замалі
Уже зносились в календарнім літі.
Падуть лелітки слізьми до землі
Так одиноко, тихо, перелітно.
І прийде день, як всі приходять дні.
Та однозначно буде він інакшим.
І причастяться в білім убранні
Малята вперше з трепетом і натще.
А потім знову: пагони, бруньки,
Незвичні форми та узори светрів,
Пайєтки, біле… Множаться роки.
І камбій кільця множить круговертні.
Дерева руки тягнуть в небеса,
Мов дитинята горнуться до мами.
А сонця блиск промінням воскреса,
Огнем леліток поміж ковтунцями.
м. Калуш (Івано-Франківська обл.)
Facebook Comments Box
