Спокуса: за межу один лиш крок,
Де шаленіють у скаженім танці
Звабливі язики протуберанців
Суцвіть ніким не займаних зірок.

Там таїна чатує з чорних дір, –
Весталка в храмі зодчого Ейнштейна,
Ікони гравітацій зір елеєм
Покриють інтеграли знань і вір.

Мов триста літ тому твої діди,
Коня пришпориш бравого, із криці,
Й помчиш Чумацьким шляхом зоряниці
По сіль, та не по ту і не туди…

Навзаводи зі світлом чи провиною,
Погоня це, а чи ганебна втеча
Від помилок, спокус, ганьби приречень,
Піски пустель полишивши за спиною…

Летиш, мов Бог між зоряного джазу,
Насправді ж – нотка в галактичній грі.
І жде земля, присівши на поріг
На блудного з підкорення Парнасу…

Юрій Лях

м. Кременчук (Полтавська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *