Як розмовляє з краплями дощу,
Мов біле фортеп’яно, підвіконня,
Так не дає мовчати досхочу
Моє безсоння.

До ранку вимальовує портрет
Ліхтар на стінах золотим промінням,
Він знає заримований секрет
У світлотіні.

І спокою не дасть, мов клин птахів,
Що в небесах нанизує намисто,
Мій вирій рим і перелітних слів,
Над тихим містом.

Наталя Карраско-Косьяненко

м. Одеса

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *