У небеснім цілунку лінії,
Й хист навзаєм додавсь сторицею –
В візерунку прозорім інію,
В вістрі рваному громовиці.

Неторкану цноту паперу
Вслали рухами ватри танців
В промінь жвавий і тінь померлу
Олівці і судомні пальці.

Пензля вольністю в пазли склались
Разом простість подробиць пилу
Й недовершення досконалість,
Вбрана в ангела колір білий.

В нагороду вівтар намолений,
Втому знявши образ й гонитв,
Втішив зраджений нерв оголений,
Скреслий з праху кохання битв.

Голод борючи тризни коливом,
Спрагу впивши трагедій виливом,
Розчиняючи пустку кольором,
Погляд звабивши перським килимом.

У проклятті угоди з Демоном
Прірви болю і втрат в додачу –
З манівцями блукань непевними
І проваллям у тьму незрячу.

Пам’ять стерли могильні плити –
Божевілля здавила твердь,
Краплять кров’ю тернові віти,
За натурницю править смерть.

Олександр Магурін

м. Київ

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *