Осінній спокій огортає душу,
І стиха сіє вайлуватий дощ.
Не вабить гамір автострад і площ,
До лісу я по відповіді рушу.

Хай жовте листя все мені розкаже
Про те, як солодко чекати заметіль,
Про те, що спокій лине звідусіль,
Як відпустити саморобний важіль

І не ускладнювати власного буття,
Любити листя жовтим і зеленим,
Бувати різним: тихим і шаленим,
Пускати все, що досвід-час відтяв.

Та це в теорії… на практиці ж, нажаль,
Вся мудрість залишається у лісі.
О, суме, ти на іншій оженися
І інших мудрістю думок вражай.

Осіннє листя, дай мені притулок,
До заметілі в нас ще буде час
Дістатися до плетива образ,
Що ними серце навпіл розчахнуло.

Анна Дмитрук

м. Чернігів

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *