Ляжу я горілиць у шовкові трави,
Обійму обіруч цей прекрасний світ!
Він мені дарує веселкові барви,
Соковиту зелень, квітів дивоцвіт.

Угорі вервечка хмар пливе кошлатих,
Благоволять землю окропить дощем,
Мріє місяць повний на небесних шатах,
Накриває нічка все своїм плащем…

Зажахтіли зорі на твердіні неба!
Прилетіли з плавнів хижі комарі,
Почали кусати – їхня це потреба,
А мене свічадо манить угорі!

І Циганське Сонце, і сестра Венера,
І сузір’їв грона, і Чумацький шлях…
Та гуділи вперто комарі-суфлери,
Їх лишила в травах – піднялась на дах!

До зірок крізь терни шлях собі відкрила,
Йду, як каже серце, без чужих порад!
Не боюся впасти – за спиною крила
У політ обернуть літній променад.

Птаха фенікс знову у мені воскресне,
Полетить до Сонця, вище від комах,
І розправить крила, бо життя чудесне,
Як читаєш вірші на міських дахах!

Тетяна Leontieva

м. Херсон

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *