Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе товпа із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?

Попелище душі на догоду комусь?
Легше тінню іти? Чи піднятись увись?
І гукати з гори: я – людина зовусь
І тобі я кажу, – задарма не хились.

Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.

Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.

Валентина Ланевич

с. Березичі (Волинська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *