Знайти в собі осінь. Вважаєте це можливо?
Від жовтогарячого фону, до зривів вітру,
Від теплих іще дощів, до грибного дива,
З п’янким оберемком, несхожих на літні, квітів.

Відчути в собі її подих вологих ранків,
Останніх пісень від птахів, що летять у вирій.
Прокинутись від промінчиків на фіранках,
І від усвідомлення справжності цього миру.

Можливо залишити літо? І будь, що буде:
Без куп золотого листя, дощів, каштанів,
Залишивши без уваги, що скажуть люди.
Без білих ранків вологих нічних туманів.

А що буде далі? Вічно спекотний подив?
Задуха і пил, і зів’яле зелене листя?
А так би кожен себе восени знаходив,
Нанизуючи події життя в намисто.

Я все ж пошукаю осінь в щоденних звичках,
Під шурхіт листя і запах нічного неба.
Вона все купає коси в ще теплих річках,
І тьмяною фарбою жовтить зелені стебла.

Знайти в собі осінь, як мудру пораду віку.
Віддатися спогадам біля вогню, в негоду.
Залишити думки про літо зимі на втіху,
Пірнути із нею в чергову свою пригоду.

Знайти в собі осінь… а ділі, за тим же планом
Відчути, що досі і літо було жаданим.

Яна Малига

м. Нова Каховка (Херсонська область)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *