Старий будинок,
Перекосом двері,
Просіли пальці сходів у траві,
Розбиті вікна,
Листя, жмут паперів,
_____Висять антени вічних павуків.
_____Заросла стежка
_____Від воріт до хати,
_____Під дахом – чорні гнізда ластівок,
_____Весною тут їх
_____Нікому лякати:
_____І сміх і шепіт так давно замовк…
Всі розійшлись:
Хто в люди, хто «під липи»…
Кричить, як біль, обірвана струна…
А він, наче покинутий вітрильник,
Чекає хвилі…
У піску…
Дарма…
_____Такий старий,
_____Що схожий на примару,
_____Живе у спогадах, мандрує в дивних снах,
_____В канати мрій
_____Впіймав вітрило – хмару,
_____І промінь місяця в пустих його очах.
І ось руша,
Пливе у хвилях цвіту,
Пісок хлюпоче, вітер пил несе,
Не хоче він на місці тут старіти,
Світає…
Протяг…
Скрип дверей…
Усе!

Марія Рибій

с. Синьків (Львівська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *