Так тихо і врочисто падає сніг.
Немовби в небі, чисто,
стер грані всі, з’єднались воєдино небо й земля…
Яка могутня сила цим управля?!
Між зрілістю й дитинством спинилась душа,
коли політ сніжинки ще слід залишав,
коли плекаєш в серці тайну Різдва,
бо ще надія чиста і віра жива…
Через купіль відновлення знову прозріти,
до нового життя в простоті відродитись…
Щоб в любові звіритись світові,
пригадати, хто ти і звідки ти,
наповнятись надіями добрими,
напинати невидимі проводи
між натхнень, поривань та відчаєм,
ми, покликані, путь досвідчуєм.

Галина Мруць (Мрія Галицька)

с. Нагачів (Львівська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *