98. Так поважно, роздумливо

Так поважно, роздумливо
Йдуть по пашні лелеки …
Укривається тихо
Різнобарвним килимом земля.
Нерозбірливо чути
Десь пісню далеко-далеко.
Тамбурином сумним
Осінь трусить плодами гілля.
І подумати час,
Повертаючись з поля додому:
Захід сонця, між тим,
Нам малює пастель в далені.
Чи ми встигнемо ще…
Впасти жайвором з неба,
І пропасти в полях навесні,
Розчинившись у тій глибині?

Валентина Соловйова

смт Опішня (Полтавська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *