Залиш мене в тиші,
де вітер танцює вальс
І сон підступає навшпиньки,
як чорна кішка
Де тепла земля
до наступного літа ховає час,
Як банку варення
Із сонця й солодких вишень
Де тягнеться мить
павутиною сплетених дум
Де хочеться жити і бути
хоч трішки кимось
Де поряд сплелися в єдине
любов і сум
Там завжди залишимось
ми безтурботно малими
До краю простими.
З серпанку, роси і волі
Загублених снів і зажурених
рож в саду
Я вип’ю цю осінь
солодко-гірку і знову
за оберт Землі її в твоїх очах
знайду
Facebook Comments Box
