Сонце заштрихувало і запалило травень
білими рисками ніжних акацій,
гордим суцвіттям каштанів.
Ледве помітні, коли поодинці,
світло-зелені травинки
теж перекреслили втому зими
чистими голосами.
Скільки води мало вийти зі снігу,
щоб напоїти весняне безумство?
І долинають холодні кахикання
хворих старих морозів –
хрестові походи холоду проти тепла.
І божевільне та впевнене сонце
тягне на себе барвисті суцвіття.
Тепло штрихує весну.
Facebook Comments Box
