105. Я лиш блукач, мій затишок – в мені…

Я лиш блукач, мій затишок – в мені.
Мій шлях згорнувся у моїх руках.
Я йду туди, де ще горять вогні,
Я йду туди, де вже не діє страх.
Там позаду лишився, певне, хтось.
Не пам’ятаю лиць, обійм, тепла.
Я спробував, та взяти не вдалось
В мою торбину ні добра, ні зла.
Яким я був? Я той, який я є.
А той, що був, – чужий, та його знаю.
Все, що робив, – то, звісно, лиш моє.
Та кожен з них щось інше пам’ятає.
Я лиш блукач, мій затишок – в мені.
Та, чесно, я втомився вже блукати.
Я йду вперед, на втомлені вогні,
Щоб віднайти, я маю пошукати.

Каріна Нгома

м. Вінниця

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *