квітко з водою якою тебе він живить
ти поринаєш із ним у пречисте море
стали пустими найкращі з твоїх історій
стали сни чужими

світлом яким він вливається в щільну тишу
так ніби містом ясніє весняна повінь
крапля цілюща води у спекотнім полі
крапля хоч – не більше

жадібно п’ється вода із його криниці
в ній ти втопила каблучку гріхів причинних
вдягнена в чисте обіймів душа спочине
знову він насниться

звідки тобі взяти сили забути – звідки?
похапцем слово покута сама сховала
спрагло мов воду хапаєш цілунки – мало
їх так мало квітко

Світлана Кмита

м. Кам’янське (Дніпропетровська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *