в неї під шкірою — вулиці портового міста
з галасливим базаром і пристанями розхристаними
де щодня об палуби розбиваються пляшки рому
де більшість будинків орендують туристи
і місто їм посміхається лише аби приховати втому
вино підливаючи так щедро що важко вистояти
та можна робити усе що забудеться як повернуться додому
з обличчями так солодкими що вони виглядатимуть кислими
коли гості лишатимуть поспіхом порт під час шторму
бо ж в неї під шкірою — міські божевільні
святі і повії, церкви і борделі
це місто можна любити лише так неоднозначно і сильно
як люблять міста люди що в них померли
і вона не запитує у приїжджих паспорти імена чи координати
та не надсилає рахунки за випиті ними пиво чи віскі
тільки пише листи їм бо не може їх не писати
і спалює перш ніж покласти в поштові скриньки
