Вона приходить,
Просто сідає поруч,
Розпитує про якісь
Незначні дрібниці.
Хоче щось розповісти,
Але не наважується.
Мовчить, цікавиться,
Що ти хочеш поїсти.

Заварює каву міцну,
Щоб трималась пінка,
Сміється від кожного
Твого дотепного жарту.
Вона не чекає зізнань,
Не прагне любові,
Хоч деколи ніжне слово
Сказати б варто.

Вона підмальовує губи
Яскраво-червоним,
Іноді час навколо
Сповільнюється й застигає.
А потім ти розумієш,
Що забув очей її колір,
Повертаєшся подивитись,
А її немає, немає…

Олена Біляк

м. Сан-Франциско (Каліфорнія, США)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *