Вона із льоду, вона із сталі.
Подивись, ким люди біля неї стали.
Вона із каменю, із каменю й серце.
В вас була любов? А зараз
де ж
це?
Інколи вона була з шовку, м’яка і ніжна,
Інколи запрошувала в гості й не застеляла ліжко.
Інколи до нього приходила впевнена і вперта.
Інколи була вогнем, а інколи — його жертвою.
Ніхто не розумів, хто вона: чи вона ціль, чи вона рушниця.
Вона в голові у кожного, вона кожному сниться.
Її обходили, ігнорували, втікали, хотіли забути,
А вона нагадувала про себе.
Холодний. безжальний. лютий.

Дана Чайчук

м. Хмельницький

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *