Невпинно час листає нам роки ,
немов листки пожовклого альбому ,
наповнюючи змістом сторінки
стирає блиск,лишаючи лиш втому.

Приємну втому від прожитих літ ,
Коли цінуєш миті особливі,
Коли лишаєш слід свій на землі –
У слові ,в дітях ,в тому , що важливе.

Час потребує поступу вперед ,
він виключає у житті повтору ,
прийдешній день вчорашній слід зітре ,
В минулому лишаючи ще вчора.

Здається часом, час не має меж
його нам не поставити на паузу
навколо ніби звичне все ,та все ж
дивує осінь барвами щоразу .

Час пробуває в кожному із нас ,
серцебиття такий собі годинник ,
Нам відбиває наш життєвий час
розписуючи день наш похвилинно.

Не можна зупинити часу плин ,
нестримний рух спрямований у вічність ,
і через призму вже старих світлин ,
невтомний час нам дивиться у вічі .

Із плином часу змінюємось ми ,
і новий день – це виклик перед нами ,
де кожна мить на людяність екзамен ,
важливо залишатися людьми.

Олександр Нечитайло

м. Івано-Франківськ

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *