Анатолій Кичинський — український поет і художник. Почав друкуватися у 1966 році. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006) та багатьох інших українських та міжнародних премій.
В поетичному доробку Анатолія Кичинського 20 книжок, що виходили друком в Україні та за її межами.
Нещодавно побачила світ книжка поезій Анатолія Кичинського “Сотворіння цвіту”. У 2020 році вона принесла авторові звання лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка та перемогу у конкурсі “Краща книга Херсонщини” (номінація “Поезія”).
Суддя ІІ Міжнародного конкурсу української поезії “Поетична доба”- 2021.
З поезією Анатолія Кичинського можна познайомитися також на його сторінці у фейсбуці.
Відлітають. Слова. Мов за вітром. Одні снігурі
зігріватимуть віти і серце безлистому саду.
Я сповна заплатив золотій, мов Орда, цій порі.
Ця данина – за щастя, котре вже далеко позаду.
Відлітають слова. Все частіше мовчу. Саме так
замовкає вода, переходячи в кригу. Сьогодні
саме так замовкав мій смертельно поранений птах,
відлітаючи з піснею в позанебесні безодні.
Відлітають мої не почуті тобою слова.
Мовби саду без листя, без них мені буде, допоки
не прорветься крізь кригу моя невгамовна трава,
лиш почувши твої, в мою зиму спрямовані, кроки.
Завтра випаде сніг і твої поховає сліди,
по яких ти збиралась от-от повернутись до мене.
Що б не сталось — вертайся! Але — повертайсь назавжди!
Принеси в мою зиму оте наше літо зелене.
Той ковил неймовірний, що так і стелився під нас.
Ту ріку, крізь яку ми вдивлялись прийдешньому в вічі.
Принеси в мою мить той тобою зупинений час,
без якого мені перед вічністю дихати нічим.
Творчі лабораторії
