Ні, то не зрад закружляли воронячі зграї,раптом змістивши планети таємної вісь.Просто, мій любий, на світі усе одцвітає.Все одцвітає, мій дивний, на світі колись. Квіти шалені
Категорія: Конкурсні вірші
блакитне сонце над будинком,багряна пустка між дворами,спадає кругозірлюдиниу згусток під двома руками.лунають зорі полум’яні,весна закутанадумками,а смертна тиша промовляєдовкола космосуз зірками.птахи бентежні забуваютьй летять,куди повітря лине,та
Без образ і без гніву відпускаюНамистини черлені падають у травуНіби море, що поглинає часом безнадійних, трави вбирають у себе роки життяНамистина як день чи мить,
Зимно. Віра моя – наче Віра Холодна.Ми вмираємо десь од іспанки до ранку.І верлібри муслінові а чи брунатні(все це аурум-фатум !)збираються в білі клубки –
Привокзальний пейзаж помирає у статиці,рух по колії бісить будівель-відлюдників,варта міста сканує: «втікач, бранець з лютого…»,головне – не злочинець, зламай уже ґрати ці! У високих будинках
Невпинно час листає нам роки ,немов листки пожовклого альбому ,наповнюючи змістом сторінкистирає блиск,лишаючи лиш втому. Приємну втому від прожитих літ ,Коли цінуєш миті особливі,Коли лишаєш
Я життя не готова за тебе віддати, пробач,Зате душу віддам задарма – забирай, не боюся!Бо я й досі не вірю у потойбічне життя,І лиш ти
ніч розкладає лавандові скибивтерся в довіру до неї й не схибивмісяць уповні сповна догорівмістом стікають брудні ліхтарі вбивця доріг не біжить і не йдесплять немовлята
Вона із льоду, вона із сталі.Подивись, ким люди біля неї стали.Вона із каменю, із каменю й серце.В вас була любов? А заразде жце?Інколи вона була
Вона приходить,Просто сідає поруч,Розпитує про якісьНезначні дрібниці.Хоче щось розповісти,Але не наважується.Мовчить, цікавиться,Що ти хочеш поїсти. Заварює каву міцну,Щоб трималась пінка,Сміється від кожногоТвого дотепного жарту.Вона не