Четвертовані вікна не чують музичної чверті.
Вікна з місця не зрушать, хоча і виходять у двір.
Тиші перший врожай не зберуть ні мечі, ні мачете.
Тиша в ліжко лягає, залюблене нами до дір.

Неприродно і боляче рибі плисти в м’ясорубці,
Юний палеонтолог від риби вивчає кістяк.
І коли назбирається гостей, неначе в кібуци,
То жалітись на долю не буде вона при гостях.

Повертає в минуле краплина бджоли на мелісі,
З безсоромного дерева сходами сходить кора.
І чомусь у Тбілісі мої повертаються мислі.
Так з обіймів Араґві не може звільнитись Кура.

Підлітають чайки на розподіл небесної сотки,
Їм усе до відсотка вимірює крилами крук.
Із-під пальців тікають в пітьму перебірливі чотки,
Замикаючи коло – таке ж рятівне, як і круг.

Гілка сонячні зайчики зранку ганяє на ґанку,
Вікна просяться в прийми у дім до нової стіни.
Я в розплющені очі даремно збираю світанки,
Бо у карих очах обернуться ночами вони.

Анатолій Марущак

м. Херсон

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *