про що мовчиш того вважай нема
його терпка загойдує пітьма
і туго загортає у сувої

лиш дай ім’я не втримаєш межі
ось проявились рани і ножі
в руках і на руках і чорт з тобою

немислиме зробилося просте
терпка пітьма клубочиться й росте
неназване було крихке і ніжне

яке солодке невагоме зло
для чину промальовується тло
у кого ніж той точно щось поріже

Ірина Пасько

м. Дніпро

Facebook Comments Box

Related Posts