Даруй, дорога.
Тут немає мобільних мереж.
Новини, як ластівки – шугають над головою,
та це вже байка.
Дивишся на траву і не віриться, що помреш,
ніби смерть – це така бабайка.
Прийде по тебе обов’язково увечері, восени, коли й так дощить,
і однаково – скоро лягати відпочивати.
І ти рукою махнеш – почекай ще мить:
маю доприбирати.
Позавершуєш, скинеш із себе усе земне,
переберешся в дорожні шати.
Звісно, що нікого не омине,
але ж можна не поспішати.
А поки тебе не попереджували заздалегідь,
не прислали повістку або новину,
ще бути й бути.
Пильнуй ці троянди і дух виноградних угідь,
який ще поки не-винний,
поки майбутній.

Наталія Дьомова

м. Львів

Facebook Comments Box

Related Posts