130. Вечір ішов такий – мала я три свічі…

Вечір ішов такий – мала я три свічі…
Три мала я свічі, свічі я мала три,
Три я свічі тримала, три мала, три свічі,
Свічі я три тримала, мала я свічі три.

Три свічі – та й усе, більше не мала нич.
Виділа, як горять, як проминала ніч.
Ранок ішов такий – вийшла я до води,
Стріла тебе з-за хвиль, хто ж тебе приведи?

День наставав такий – несла я свій свічник.
Перша свіча горить, ти помовчав і зник.
Щось розпалила вмить друга моя свіча,
Третьої ти сказав… тричі мене стрічав!

Вечір ішов такий – мали ми три свічі…
Три мали ми свічі, свічі ми мали три,
Три ми свічі тримали, три мали, три свічі,
Свічі ми три тримали, мали ми свічі три.

Три свічі – як на двох мали ми та й усе.
Виділи в дзеркалах – ми на одне лице.
Що нас чекає ще? Так би ніхто й не знав.
Впала зоря з небес, падала, наче знак.

Ночі пішли такі – маємо три світи:
В першому все – вогонь, далі мені світи!
В другому все – вода, досі нас ще несе!
В третьому світі ми… і загадали все!

Ольга Мацо (ОльгамацО)

м. Ужгород (Закарпатська обл.)

Facebook Comments

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *